Текст бизнес-книги "Різнобарвний менеджмент"

Автор книги: Валерій Пекар

Раздел: Иностранные языки, Наука и Образование

Помаранчевий світ – світ-механізм

Непорушність догм синього світу сприяє збереженню порядку і відносній справедливості, але гальмує розвиток. Ідеал синього світу – суспільство, застигле в нерухомості. Проте врешті-решт його мешканцям хочеться розвитку, і нерідко їх обурюють помилки непогрішимих синіх Авторитетів і явна невідповідність догм картині світу, яка поступово накопичує нові й нові деталі.

І тоді в синьому світі починають з’являтися мешканці світу помаранчевого – їх спочатку не приймають і женуть, але їх стає дедалі більше, і врешті вони підривають традиційний лад, який поступається місцем новому.

Помаранчевий світ – це не прямий і суворий шлях правди, а безліч стежок, що розбігаються на всі боки, і кожна з них вабить та обіцяє можливості. Потрібно дослідити їх усі, адже якась зі стежин може виявитися моєю і приведе мене до успіху.

Помаранчевий світ – це світ-механізм, раціональний і пізнаваний, а значить, і керований. Він багатий на ресурси і можливості, у ньому завжди є вибір. Якщо ми пізнаємо закони цього світу, думає помаранчева людина, ми поставимо його собі на службу. Помаранчевий щиро переконаний у силі наукового підходу, який дозволить з’ясувати, «як же все працює насправді» (і це його обмеження, бо реальність відносна, а не абсолютна). Він обожнює типології і класифікації, теорії та моделі. Він вірить у силу прогресу і здатність людини вдосконалюватися, у можливість досягнення загального блага. Практика слугує єдиним критерієм істини, адже є безліч альтернативних рішень. Для помаранчевої людини життя – ніби партія у шахи: потрібно знати правила, обрати вдалу стратегію, обійти конкурента, і виграш гарантовано! Успіх – ось ключове слово помаранчевого світу, і тому символи успіху тут цінуються більше за червону владу і сині правила (а найкраще свідчення успіху – хороші речі, тому помаранчевий нерідко тяжіє до показухи). Любов до стратегії змушує часто вживати спортивні та військові терміни.

«Потрібно вивчити правила гри. А потім потрібно почати грати краще за всіх» (Альберт Ейнштейн).

Метою помаранчевих є виграш, і тому їхній кумир – технологія, а спосіб життя і верховний принцип – конкуренція. Однак помаранчевий світ зовсім не схожий на червоний, де помилок не прощають і сльозам не вірять. У помаранчевому світі можна виграти, програти і знову виграти, впасти і знову підвестися. Помаранчеві готові довго й наполегливо працювати, діяти методом спроб і помилок, миритися з тимчасовими невдачами, щоб наприкінці отримати заслужений суперприз.

«Ми вирішили полетіти на Місяць у цьому десятилітті і робити інші речі не тому, що вони прості, а тому, що вони важкі» (Дж. Ф. Кеннеді).

Помаранчеві орієнтовані на майбутнє, не зупиняються на досягнутому і добре усвідомлюють, що перебувають у процесі росту і розвитку, а тому бувають самокритичні. Вони жадають знань і готові ними ділитися, хоча можуть бути скептиками. Вони постійно і цілеспрямовано шукають нові можливості, вірять, що все можна поліпшити, готові до ризику, знову і знову доводять собі та іншим тезу «я здатний». При цьому помаранчеві зневажають і пригнічують мешканців інших світів (колоніалізм сприймається швидше як норма, ніж як відхилення).

Помаранчевий світ – це безліч стежок, що розбігаються на всі боки, і кожна з них вабить та обіцяє можливості.

Мешканці помаранчевого світу самостійні та незалежні, позитивні і відповідальні. Помаранчева людина – це підприємець за стилем життя, хоча вона може і не займатися бізнесом, а присвятити себе науці або культурі, технології, спорту, політиці чи громадському життю. Але і в цих сферах вона прагне до успіху, виграшу, розглядаючи природу або соціум як суперника у грі, адже їй як повітря потрібні досягнення і визнання. Типові герої помаранчевого світу – підприємці, інженери, вчені, політики, артисти та інші діячі культури. Помаранчевий здатен до абстрактного мислення та має багату уяву. Він любить чесну гру. Він вміє розрізняти саму людину та ролі, які вона грає, і може розмірковувати про ролі і правила. Він вірний цінностям, а не авторитетам.

«Біблія» помаранчевого світу – книга Айн Ренд «Атлант розправив плечі». Якщо ви ще не читали її, прочитайте. Якщо читали, то ви розумієте, про що я говорю. Протягом десятиліть для мільйонів американців вона була другою після Біблії у рейтингу «Книга, яка вплинула на моє життя».

Історично помаранчевий світ з’являється в епоху Просвітництва та промислової революції, поступово захоплюючи дедалі нові простори (ми обговоримо це докладніше в розділах «Гроші та прогрес» і «Мапа світу»). Саме в цю епоху традиційна консервативна ідеологія (синя) поступилася першістю універсальним ліберальним цінностям (помаранчевим). В цілому це той світ, де живе сьогодні людство – чисельно це 30 % населення (менше за синій), але майже вся влада і багатство зосереджені наразі саме тут. Тут живуть «яппі» і середній клас розвинутих країн, це також світ науки і масової культури. Цей світ нам добре знайомий. Науково-технічний прогрес – завоювання помаранчевого світу. Інший його винахід – мода, яка надає видимі критерії «відповідності» прийнятим стандартам успіху.

Якщо червоний водій на дорозі грубіянить, синій їздить суворо за правилами і вимагає того самого від інших, то помаранчевий просто демонструє свій статус та очікує, що інші поводитимуться відповідно.

У помаранчевій сім’ї діти – у центрі уваги, їхньому розвитку надається велике значення, від них очікується, що вони перевершать батьків і досягнуть більшого. Помаранчевий – ідеал західної цивілізації та мета виховання. Успіх у помаранчевому світі легко вимірюється за правилом «хто зібрав більше фішок (грошей, нагород, відзнак тощо), той і переміг». Помаранчевий мислить стратегічно, але часом потребує швидких перемог, а часом може намагатися досягти свого за будь-яку ціну, і тому у цьому світі часто зустрічаються надмірна експлуатація себе й інших та виснаження ресурсів.

Типова організація помаранчевого світу – корпорація, що має складну структуру та керується людьми, які просунулися вперед завдяки заслугам. Навіть держава помаранчевого світу являє собою корпорацію – такі собі USA Inc. або Deutschland AG. Помаранчевий світ перетворює на свою подобу все, до чого торкається.

Зелений світ – світ гармонії

Помаранчева гонитва за наживою й успіхом не має кінця. Люди, стомлені цими перегонами та їх породженнями – конкуренцією, бездуховністю і нерівністю (або ті, хто від самого початку не бажають включатися в цю гру), занурюються в синій світ, де є сенс і відповіді на всі питання. Але такий результат не всім підходить. Є можливість зробити крок не вниз, а вгору – у новий зелений світ.

Зелений світ – це світ гармонії і спільного розвитку, побудований на ідеалах любові та взаєморозуміння. Це світ гуманізму, турботи і духовності. Даровані згори правила тут не потрібні – якщо люди хочуть гармонії, вони домовляться. Тут немає місця наживі та егоїзму. Основні цінності тут – не влада, не гроші, не порядок, а гармонія і взаємини. Це світ консенсусу та екології, взаємної турботи і політкоректності (хоч іноді вона й доходить до абсурду). Це світ, в якому всі люди рівні та взаємопов’язані.

«Людина – це частина цілого, яке ми називаємо Всесвітом, частина, обмежена в часі та просторі. Вона відчуває себе, свої думки і почуття як щось окреме від решти всього світу, що є певною мірою оптичним обманом. Ця ілюзія стала в’язницею для нас, що обмежує нас світом власних бажань і прихильністю до вузького кола близьких нам людей. Наше завдання – звільнитися з цієї в’язниці, розширивши сферу своєї участі до всякої живої істоти, до цілого світу, у всій його красі. Ніхто не зможе виконати таке завдання до кінця, але вже самі спроби досягти цієї мети є частиною звільнення і підставою для внутрішньої впевненості» (Альберт Ейнштейн).

Зелений розуміє, що речі не такі, якими здаються, адже факти насправді являють собою інтерпретації: різні люди побачать різне, і навіть одна й та сама людина побачить різне, перебуваючи в різних контекстах. У зеленому світі все відносно, кінцеву істину принципово неможливо виявити. Тому тут терпимі до будь-яких відмінностей, включаючи релігійні, якщо є згода щодо основних принципів. Ба більше, зелений любить відмінності та заохочує їх – адже в інших, відмінних людей можна чогось навчитися. Ви не зустрінете тут догматизму, а парадокси не зумовлюють намагання негайно їх розв’язати. Тут важливі увага до почуттів і співчуття, тут обов’язково відповідати нормам колективу. Не думайте тільки, що зелені безконфліктні. Вони зазвичай жорстко захищають свої принципи і свою групу. Найстрашніше звинувачення у зеленому світі – сказати про когось, що він бездушний і принижує інших. Зелений повстає проти відхилень і завжди захистить свободу всіх, хто згоден із більшістю.

Майже вся влада і багатство зосереджені сьогодні саме у помаранчевому світі.

Вхідний бар’єр у зелений світ для людини – високий рівень особистого розвитку («правила всередині, а не зовні»), для соціуму ж необхідний певний рівень добробуту. Адже чиста матеріальна продуктивність зеленого світу істотно нижча, ніж помаранчевого (що, втім, не страшно, адже зеленому і потрібно менше). Зелений світ приходить тільки в багаті місця, де перші потреби задовольнити нескладно, а від інших потреб можна і відмовитися. Він знижує споживання до розумних меж, запобігаючи загрозі екологічної та енергетичної криз. Разом з тим, на відміну від синього, зелений не готовий чекати винагороди у потойбічному житті; він готовий вкладатися у спільну справу, але спільна винагорода мусить не забаритися.

«Найважливіші речі у світі – не речі», – говорить мешканець зеленого світу і з усмішкою додає: «Ба більше, найважливіші речі у світі безкоштовні».

Перші паростки зеленого світу пробилися ще сотні років тому, але синій світ давить їх своєю системою, а помаранчевий принижує. Історично початок зеленого світу – це епоха хіпі, «Бітлз», паризька студентська революція 1968 року. Зелений бажає відійти від нав’язаних суспільством ролей, він уміє цінувати свою унікальність і поважає унікальність інших. Поступово зелений світ захоплює університетські кампуси, де вчорашні студенти стали професорами, але так і залишилися зеленими по духу. Антиглобалісти і «Ґрінпіс», постмодерністська культура і фемінізм – усі вони народилися в зеленому світі, хоча й не всі зберегли прихильність до нього (когось купив помаранчевий світ, а когось поневолив червоний). Рухи із захисту довкілля, національних меншин, прав жінок, дітей, тварин, споживачів тощо – надбання зеленого світу.

Зелений істотно більше відповідає «жіночому» стереотипу – можливо, тому, що він максимально далекий від «чоловічого» червоного стереотипу.

У наш час фіолетовий часто вбирається в одяг зеленого. Якщо зазирнути, наприклад, усередину будь-якого екологічного руху, ми побачимо порівняно невелике зелене ядро, оточене масою людей з фіолетовим магічним мисленням, які повторюють екологічні формули як заклинання і готові поклонятися духу кожного дерева.

Зелений не довіряє загальноприйнятим істинам, синім традиціям і помаранчевим раціоналістичним побудовам. Єдина реальність, що існує для нього, – це тут і зараз, суб’єктивний досвід проживання. Істин немає, є лише штучні конструкції, створені, як правило, для певних форм гноблення; принаймні, всі істини відносні. А раз так, то «ніхто не має права вказувати мені, що робити!». Зелений вносить суб’єктивність у науку (немає фактів, є лише інтерпретації), нарешті зводячи разом Істину, Красу і Благо (науку, мистецтво та мораль), що розійшлися у помаранчеву епоху. Постмодернізм і деконструктивізм знаменують наступ зеленого у культурі та філософії.

Зелені мислителі доводять, що людський розум локальний, залежний від культури. А тому немає ні універсальних стандартів мислення, ні універсальних законів розвитку.

Зелений вважає духовність своїм і тільки своїм надбанням. Синя релігія для нього неприйнятна, адже розглядається як суворий зовнішній ієрархічний інструмент, в той час як духовність – це внутрішній досвід. Тому зелений із задоволенням поринає у свій внутрішній світ в пошуку відповідей на питання. Він уміє, залишаючись у суспільстві, відгороджуватися від нього невидимим бар’єром і бути самим собою. Він нікому нічого не нав’язує, а намагається зрозуміти і поважати кожного. Замість результатів і досягнень зелений зосереджений на процесах і взаєминах, він готовий поступитися результатом заради того, щоб усі почувалися щасливими. Для нього важливо не діяти, а бути і відчувати. Він цінує спільний досвід та краще за всіх уміє співпереживати і приймати інших.

Зелений світ – це світ гармонії і спільного розвитку, побудований на ідеалах любові та взаєморозуміння.

Зелений принципово нездатний до агресії проти іншого – і тому серед зелених так багато самогубств: в ситуації сильного стресу, депресії він виплескує агресію не на людей навколо, а на себе самого. (Там, де зелених особливо багато, як у Північній Європі, дуже високий відсоток самогубств.)

Зелений світ – це світ справедливості, але не у сенсі винагороди за заслуги, а у сенсі незаперечної рівності можливостей. Мешканці зеленого світу вірять у те, що люди власноруч зміняться на краще, якщо тільки отримають рівні можливості (заперечуючи, таким чином, різний потенціал людей, їхні межі розвитку та вплив умов життя). Екуменічні церкви і «скандинавський соціалізм» пропонують різні моделі такої рівності. Деякі експерти вважають, що в зеленому світі живе вже 10 % населення Землі, але ця цифра явно перебільшена.

Усі розглянуті нами світи ділять людей на категорії: фіолетовий – на своїх і чужинців, червоний – на «реальних пацанів» і «бидло» (хижаків і жертв), синій – на правовірних і єретиків («святих» і «грішників»), помаранчевий – на здібних і нездібних (переможців і переможених). І тільки для зеленого всі рівні, причому професор і занепалий безхатченко цінні однаково. Зелений дає право голосу всім, включаючи тих, хто до цього абсолютно не готовий. Втім, і зелений може ділити всіх на «чутливих» і «нечутливих», останнім словом позначаючи всіх, хто чужий для зеленої парадигми.

Зелений, як і всі попередні світи, щиро вважає, що його шлях – єдиний вірний. Спільне дослідження, діалог, взаємне навчання, участь на рівних, турбота, співчуття і повага врятують світ – вірить зелений. Він знову замінює ідеал успіху ідеалом служіння, але цього разу говорить мовою сучасного світу.

Жовтий світ – світ-калейдоскоп

Недарма зелений колір схожий на колір болота: тут все відбувається повільно і зовсім не найефективнішим способом, щоб не порушити гармонію і не зачепити інтереси. Ті, кого це не влаштовує, вириваються з лещат колективу в жовтий світ і, наче серфінгіст, ковзають по поверхні – мешканець жовтого світу не дає впіймати себе ні грошима, ні владою, ні статусом («Світ ловив мене, та не спіймав» – за словами Григорія Сковороди).

Жовтий світ – це світ сьогоднішньої мережевої спільноти («глобального села»), що вирвалася за тісні рамки світу зелених ідеалістів. Він виник зовсім нещодавно, з поширенням інтернету, який є відкритим поживним середовищем для самореалізації та самовираження, де правила помаранчевого капіталізму ігноруються хоча б через випереджальний темп розвитку. Жовтий світ – це калейдоскоп систем і форм, у ньому знання і компетентність важливіші за ранг і статус. Зміни є нормою життя, для людини природно швидко і безболісно адаптуватися до них. Тут усе тече, все змінюється, світ перестає бути простим. Людина у жовтому світі живе безліччю життів одночасно і може вільно ковзати по світах: вона постає то синім правовірним, то помаранчевим честолюбцем, то зеленим джерелом загальної любові, але все це для неї – лише ролі, що не зачіпають внутрішньої сутності. Жовтий готовий побачити і прийняти полярності і в світі, і в самому собі та спокійно жити з цим, не страждаючи від внутрішніх конфліктів і не відчуваючи потреби в негайному примиренні.

Тому часто жовтий світ називають першим світом другого порядку – оскільки його представники здатні розуміти і приймати людей інших світів, в той час як у всіх попередніх світах їхні мешканці нормально сприймають тільки своїх людей і свої ідеї, фільтруючи все інше. Переваги жовтого – гнучкість і спонтанність. Він у будь-який момент готовий змінити маску, роль – усі парадигми мислення перебувають у робочому стані, але жодна з них не має повного контролю. Він говорить з кожним його мовою і здатний вчитися коли завгодно, у кого завгодно, все у житті сприймаючи як урок. Він завжди відкритий до змін, щохвилини готовий відмовитися від будь-яких упереджень і піддати сумніву будь-які переконання. Ми говорили, що кожен світ, кожна парадигма мислення – це певні неврологічні патерни, і з цього погляду жовтий світ являє багату різноманітність таких патернів.

Але ж не всі патерни «однаково корисні», і тут жовтий розходиться із зеленим, який заперечує будь-які ієрархії. Навпаки, зелений, дивлячись на жовтого, не розуміє його і бачить у ньому червоний.

Незалежність, свобода, гідність, компетентність – ось єдині цінності жовтого світу. Тут немає страху, не потрібно ні від чого захищатися, немає потреби бути частиною чогось. Тут терпимі до дисгармонії і відкритих суперечностей, а невизначеність сприймається природно і не дратує. Тут неймовірний потік подій, але ніхто нікуди не поспішає. Гроші даються без особливих зусиль і не занадто цінуються – вони важливі тільки як інструмент досягнення свободи, а до зовнішніх ознак «успіху» вільні люди жовтого світу байдужі, на моду їм наплювати. Жовтий може дозволити собі бути толерантним і спонтанним. Він прагне повною мірою реалізувати себе і готовий допомагати в цьому іншим. Він дивиться на світ як на захоплюючу подорож, де за кожним поворотом чекає незвідане. Йому нецікаво грати в чужі ігри за чужими правилами, він прагне створити свою власну гру. Він відчуває весь світ полем своєї діяльності і вдало поєднує ідеалізм з прагматизмом. Він вміє створювати символи і метафори, які промовляють і до серця, і до розуму.

Незалежність, свобода, гідність, компетентність – ось єдині цінності жовтого світу.

У жовтому світі можна домагатися своїх цілей, нікому не шкодячи, в той час як у червоному переможцеві належить тільки те, що він відібрав у інших, а у помаранчевому – те, що він виграв. Мешканець жовтого світу – майстер незвичайних рішень і стратегії win-win («виграш-виграш»). Для червоних цей підхід незрозумілий, сині допускають домовленість на основі правил, помаранчеві – тимчасову угоду заради спільних інтересів, зелені – компроміс задля гармонії. І тільки для жовтих win-win – це не компроміс як взаємна поступка, а реальне знаходження взаємного виграшу (часто навіть win-win-win – «виграю я, виграєш ти, виграє система»). У жовтому світі легко вирішуються нерозв’язні проблеми інших світів.

Втім, у будь-якому світі проблеми попереднього світу вирішити легко: синій забезпечує фіолетовому бажану безпеку, помаранчевий виконує палкі бажання червоного, червоний і фіолетовий надають бежевому засоби до існування.

Жовтий світ – це лише 1 % населення. Видатні представники жовтого світу відзначені неабиякою харизмою і стають нашими героями – Стів Джобс, Річард Бренсон, Елон Маск та інші імена привертають увагу мешканців усіх світів.

Бірюзовий світ – світ-організм

Можна нескінченно ковзати по поверхні жовтого світу, спостерігаючи зміну образів у калейдоскопі та розглядаючи світ як шоу для тебе одного («Шоу для тебе однієї» – є така пісня в Ірини Богушевської). Однак це може рано чи пізно набриднути, і тоді неминучий пошук сенсу на новому рівні – там, де відповіді синього і зеленого світів уже позбавлені змісту. Цей новий бірюзовий світ ледве визирає з-за обрію у вигляді окремих ідей, мислителів і книг (Девід Бом, П’єр Тейяр де Шарден, Арнольд Мінделл, Кен Вілбер та інші), і тому ми мало що можемо про нього сказати. Мешканці бірюзового світу бачать світ єдиним організмом, в якому душі всіх людей походять з одного кореня. Добро і зло, життя і смерть взаємопов’язані та гармонійно доповнюють одне одного.

«Побачить світ в піщинки лоні,

І небо в квітці луговій;

Відчуть безмежність у долоні

І вічність – в змигу однім вій»

(Вільям Блейк).

Якщо жовтий світ – це «хай-тек», то бірюзовий – «хай-хьюм» (high-hume), тобто світ високих психологічних і соціальних технологій, духовних навчань і практик, надзвичайних здібностей, роботи зі своїм і колективним несвідомим, прийняття інформації з раціональних та ірраціональних джерел. Жовтий нескінченно змінює ролі – бірюзовий є усіма одночасно, він дослідник, містик і творець.

Бірюзовий не вірить, а знає: все у світі взаємопов’язане. Всесвіт схожий на голограму: в будь-якому фрагменті видно нескінченність цілого. «Час нічого не означає – тільки вічність», – говорив один з дивовижних персонажів фільму «П’ятий елемент».

Не варто думати, що надзвичайні здібності є винятковими. Кожна з парадигм мислення не може зрозуміти навичок, що є базовими для наступних парадигм.

Мешканці бірюзового світу, безсумнівно, наділені більшою силою і більшою свободою. Правда, бірюзові можуть здаватися відчуженими, адже вони не залучені до ігор мешканців інших світів. Їхнє «самозречення» не має нічого спільного із синім фундаменталізмом – це повне подолання Еґо, його розчинення, яке можна назвати трансгуманізмом. Нам важко описати бірюзову парадигму наявними у нас словами і поняттями.

Мешканці бірюзового світу бачать Всесвіт єдиним організмом, в якому душі всіх людей походять з одного кореня.

Чи є бірюзовий світ останнім у ланцюжку світів? Наступному світу приписується кораловий колір, але зазирнути у нього ми поки що не можемо. Питання про кількість світів залишається відкритим. Будемо пам’ятати, що свого часу мешканці кожного світу дуже довго вважали його останнім і досконалим – поки не з’являвся наступний.